Поки тварини голодні й розгублені, вони намагаються вирішити, як бути далі. Ліззі відмовляється вірити, що це реальність, а не сон, Пуф виправдовує свого господаря, Байкал виправдовується сам. Кекс і Лія залишаються з більш-менш холодною головою.
То що ж робити? Тікати? Немає сенсу, бо не відомо куди. Тварини доходять висновку, що найкращим варіантом буде підірвати міст, так загарбники принаймні не рушать до села. Він уже замінований, по ньому достатньо лише пройти. Нікому не сказавши, черепаха пішла підривати міст – вона пережила вже дві війни, може, й цього разу пощастить? Міст зруйновано. Лії немає. А інші герої намагаються відчути, яке на смак те тепле сонце, подароване ціною життя одного з них.
Але кінцівка щаслива – Лія повертається і запевняє, що її фарту вистачить на всіх. Тож смак сонця у виконанні акторів виявився надією на життя і на мир.
«Я не міг уявити, наскільки буде вдалою постановка дорослої п’єси в дитячому театрі. Наші діти за цей рік подорослішали, вони спроможні говорити серйозні речі. І сьогодні я помітив, що батьки дивляться виставу не як батьки (тільки на свою дитину), а як глядачі – зі справжніми сльозами та щирим сміхом», – каже автор п’єси Олександр Вітер (Мірошниченко).
Устами акторів-дітей порушуються теми болю втрати, самопожертви, хоробрості, права вибору, співіснування з винуватцями трагедій, надії.
Достатньо дорослу за смислом історію артисти Театральної майстерні «кАРТопля Free» планували поставити ще з літа 2022 року, каже режисер Віталій Лук’янов. Але час від часу не вистачало то одного, то іншого персонажа.
«Діти, і дуже наші за духом діти, приходили… і йшли кожен зі своїх дуже об’єктивних причин. В однієї – ЗНО, в іншої – психолог», – згадує режисер.
Але наприкінці зими 2023 року юні актори, за згодою їхніх батьків, стали до роботи. Роль кішки Ліззі виконала Злата-Марія Лемещук, кота Кекса – Дана Пасменко, німецьку вівчарку Байкала – Володимир Рябець, таксу Пуфа зіграв Матвій Коваль, а черепаху Лію – Альона Піддубецька.
Вловлювали смак сонця актори протягом 2,5 місяця репетицій. Водночас 1,5 місяця пішло на виготовлення костюмів.
Репетиції також не проходили, «як по маслу»: діти по черзі хворіли, виконавець ролі Пуфа навіть потрапив до лікарні із запаленням легенів. Працювати подекуди доводилося в підвалі майстерні через повітряні тривоги. Але, попри труднощі, проєкт не скасували..
«І я от не знаю, чи то клята війна зробила дітей дорослішими, чи то через те, що нас було небагато цього року, і діти отримали майже індивідуальні заняття.
Але нам усім (включно з дітьми) так кортіло зануритися в цю історію і дійти до кінця це випробування», – підкреслює режисер.
І таки наполегливість дала свої плоди: зібрався аншлаг. За дві доби місця на виставу розлетілися «по своїх», навіть не встигли проанонсувати афішу прем’єрної вистави у соціальних мережах.
