До 26 червня — Дня боротьби з наркотиками, їх вживанням і незаконним обігом — Фокус підготував збірку найкращих фільмів на цю тему.
На наш подив, вистачає збірок фільмів про наркоманів, наркобаронів, наркобізнес, наркотрафік… а ось саме добірки стрічок про боротьбу з цим злом — немає. Фокус із задоволенням заповнює цю прогалину. Представляємо Топ 5 фільмів про боротьбу з наркотиками.
“Погані хлопці назавжди” (2020)
Надуспішна франшиза про двох детективів відділу по боротьбі з наркотиками департаменту поліції Маямі Маркуса Бернетта (Мартін Лоуренс) і Майка Лоурі (Вілл Сміт) включає такі фільми: “Погані хлопці” (1995), “Погані хлопці 2” (2003) і “Погані хлопці назавжди” (2020). Картина “Погані хлопці назавжди” планувалася завершальною, але за $130 млн бюджету вона зібрала $426 млн, тому на всіх нас неминуче чекає “Погані хлопці-4” (2024).
Насправді “погані хлопці” — дуже хороші хлопці. Але запальні та надмірно емоційні — у їхні ділові стосунки часто “проникають” особисті: наприклад, сестра Маркуса стала дівчиною Майка. Це іноді заважає, іноді допомагає роботі.
За нестандартні методи роботи (вони люблять авантюрно прикидатися кимось іншим і грішать насильством) Маркуса і Майка регулярно усувають від розслідувань, але потім повертають — без них ніяк. Хлопців часто виручають кмітливість і почуття гумору.
Ця парочка і їхні діалоги — одні з найкращих у світовому кіно. Бонус — трюки. Вибухів, погонь і бійок у “Поганих хлопцях” — вище даху.
Наші копи все не можуть “піти на пенсію”, змішуючи всі жанри і ламаючи штампи, точніше, доводячи їх до гротеску. “Погані хлопці назавжди”, наприклад, це раптовий мікс сімейної мелодрами і бойовика.
“Останній рубіж” (2013)
Джейсон Стейтем тут який треба — небагатослівний і суворий. Він грає “сплячого” агента з боротьби з наркотиками Філа Брокера — йому потрібно сховатися після останньої великої справи, щоб члени викритого наркоугруповання йому не помстилися.
Він їде під іншим прізвищем із донькою в невелике тихе містечко — на батьківщину його дружини, яка померла. Але під зовнішньою провінційністю тут — досить агресивні порядки. Конфлікт доньки в школі несподівано виводить Філа на заводик із виробництва наркотиків. Гади, тримайтеся!
Абсолютно відпадна сцена, коли Брокер заливає бензин у люстри — такого вибуху ви ще не бачили.
Просто золота у своїй стислості фраза, сказана бандиту, якого послали розібратися з Брокером: “Те, що задумав — передумай”. Але — не передумав. Даремно, звісно.
“Поза законом” (1983)
Образи, створені французом Жан-Полем Бельмондо, не втрачають чарівності з роками.
Відомого комісара поліції Філіпа Жордана (Жан-Поль Бельмондо) направляють з Парижа до Марселя для боротьби з наркомафією. Стиль роботи комісара полягає у використанні незаконних методів, що хоча й ефективно, але викликає нерозуміння у його нового начальства. Наприклад, коли він на гелікоптері наздогнав човен наркодилерів, що вже втік від погоні патрульного катера, то, проникнувши до злочинців, він зачинив їх у каюті та викинув у море весь вантаж героїну.
Жордан кидає виклик наркобарону Мікаччі (американський актор Генрі Сільва). Копу в квартиру підкидають труп інформатора. У результаті — комісара переводять до Парижа з пониженням.
Зрозуміло, це тільки початок гри. Далі йде абсолютно запаморочлива афера комісара, де він зухвало пересмикує козирі наркомафії, неухильно йдучи до своєї мети.
“Самотній вовк МакКвейд” (1983)
Саме цей вестерн зробив Чака Норріса культовим у нас актором: у 1980-ті й на початку 1990-х багато глядачів ходили по кілька разів у відеосалон на цей бойовик. А на Заході ця стрічка дала поштовх для створення 8 сезонів серіалу “Крутий Вокер: Правосуддя по-техаськи” (1993 — 2001). Але оригінал є оригінал.
Чим МакКвейд був близький нашому глядачеві? Він простий. Нехитрий. Невибагливий у побуті — у його застарілому бунгало холодильник зі скрипучою ручкою, на кшталт радянського “Дніпра” або “Оки” — де нічого немає, крім пива. Машина теж облуплена.
Він живе один (у розлученні) разом з одомашненим степовим вовком. Бородатий, кирпатий, з обвітреним обличчям — такий тип цілком міг бути жителем Київщини.
Але у машини — двигун форсований.
А Маккуйд б’ється і стріляє “на відмінно”.
Тобто, за простакуватою зовнішністю ховається майстер своєї справи.
Одного разу його дочка з її молодим чоловіком постраждали від випадкового зіткнення з мафією, яка займалася зброєю і наркотиками. МакКвейд ловить наркодилера на прізвисько Сніжок (“сніг” на сленгу — кокаїн). І той починає його виводити на базу негідників…
Є кілька приголомшливих сцен. Лірична — з подругою Лолою і купанням вовка.
Фінальне зіткнення з гангстером Роулі Вілксом (Девід Керрадайн) відбувається спочатку на тракторі (Україно, вперед!) проти броньовика. А потім епічна бійка — єдина у світі — під органну музику італійського композитора Франческо Де Мазі, який поряд з Енніо Морріконе є класиком, який створив саундтреки десяткам фільмів в Італії, Німеччині, США і навіть Гонконгу. Ораторії та симфонічні теми, написані ним для “Самотнього вовка” — це музичний скарб, попри легкий жанр фільму. Саме, музика піднімає цю стрічку до високого мистецького твору. Вона ж робить фінальні розбірки епічними.
“Снігоприбиральник” (2019)
Американський бойовик з елементами чорної комедії з Ліамом Нісоном у головній ролі. Є ремейком норвезько-шведського фільму 2014 року “Безглузда справа нехитра”, знятого цим же режисером, де головну роль виконав не менш крутий актор — швед Стеллан Скарсгард.
У центрі сюжету — передовик праці, зразковий сім’янин Містер Коксман. Він отримав навіть звання “Снігоприбирач року”. Однак наркодилери позбавляють життя його дорослого сина. І тут — починається кінець місцевої наркомафії.
У стрічці теж обігрується гра слів: снігоприбирач прибирає тих, хто займається “снігом” — коксом.
Для позначення гри Ліама Нісона в цій ролі годиться тільки один прикметник — тотальний. Ще його герой читає трохи моралі всім злочинцям, які зустрічаються йому на шляху. Спочатку вони несерйозно сприйняли “роботягу”. Однак невдовзі зметикували: він невідворотний для них, як доля.
